Що стосується історії швейних машин, то її можна простежити до пізньої династії Сун і ранніх династій Юань у Китаї, коли Хуан Даопо винайшов ткацький верстат, який можна вважати «прототипом» швейної машини. У середині-18 століття, після промислової революції, текстильна технологія почала просуватися до промислових технологій шиття, і люди по всьому світу досліджували різні техніки шиття, щоб підвищити продуктивність.
◆У 1790 році британський тесля Томас Сейнт винайшов першу в світі однониточну швейну машину ланцюгового стібка для виготовлення отворів і пошиття шкіряного взуття ручним приводом.
◆У 1841 р. французький кравець Б. Тімоньє винайшов і виготовив швейну машину ланцюгового стібка з голкою та гачком.
◆У 1846 році Еліас Хоу незалежно один від одного винайшов швейну машину.
◆ У 1851 році американський машиніст І. М. Зінгер винайшов швейну машину з прямим стібком і заснував компанію «Зінгер».
◆У цей період з’явилися механічні швейні машини, але більшість машин, винайдених у той час, були ручними.
У 1869 році Лі Хунчжан, представник Руху самозміцнення в Китаї, відвідав Англію і привіз позолочену швейну машину Singer як подарунок вдовій імператриці Цисі. Тоді про цю подію також повідомляли британські ЗМІ. Близько 1880 року компанія Singer заснувала Singer & Company на Nanjing Road (тепер 446 East Nanjing Road) у Шанхаї. Для просування своєї продукції компанія Singer найняла китайських робітниць з відносно високою зарплатою та навчила їх працювати на швейних машинах. Потім вони виступали на вулицях, щоб ознайомити публіку з роботою швейних машин. Незабаром швейні машини Singer стали добре відомі в Шанхаї як передові машини для виготовлення одягу. Довгий час Singer майже став синонімом швейних машин у Китаї, і це був один із найперших західних промислових продуктів, які потрапили в Китай.
У Китаї швейні машини спочатку називали «залізними візками», «іноземними машинами», «голковими візками» тощо. Швейні машини першого покоління в Китаї були високоякісними, малочисленними і використовувалися переважно кравцями у великих містах для шиття одягу для заможних жінок. Прості верстви населення не могли собі їх дозволити. Кажуть, що останній імператор Пуйі одного разу подарував імператриці Ванжун швейну машину «Зінгер», що вказує на те, що в той час вона все ще вважалася рідкісним і дорогоцінним предметом у Китаї.
Ручна швейна машина першого покоління
[Часовий період] Середина-18го століття до середини-19го століття
[Використання] Пошиття одягу та тканинних виробів
[Колекція] Нині зберігається в народному музеї Ханьлінь на Гранд-каналі
Швейна машина зазвичай складається з чотирьох основних частин: головки машини, основи машини, системи трансмісії та аксесуарів. Головка машини є основним компонентом швейної машини, що складається з чотирьох основних механізмів: механізм голки, механізм гачка, механізм прийому та механізм подачі, а також допоміжні механізми, такі як механізм намотування нитки, притискна лапка, і годувати собаку. Ці механізми в швейній машині сконструйовано з використанням загальних базових структур (таких як з’єднувальні механізми, кулачкові механізми, зубчасті механізми, механізми пасової передачі, механізми переривчастого руху тощо) і об’єднані різними способами, наприклад, послідовно, паралельно, або послідовно.
